Комп’ютер для дітей: переваги та недоліки

Технічний прогрес зупинити неможливо - комп'ютерів усе одно більшатиме. Але ми, дорослі, обов'язково маємо подбати про те, щоб діти сідали за комп'ютери з «відкритими очима». Тому таким важливим є виховання правильного грамотного ставлення до новинок техніки. Проблема залежності від комп'ютера стосується передусім батьків: вони добре знають дитину, спілкуються з нею щодня, тому можуть вчасно помітити найменші зміни характеру дитини і, якщо це необхідно, завчасно запобігти лиху. А як комп'ютери діють на психіку людей? На це все більше звертають увагу лікарі та вчені. Дехто вважає, що лише на Заході зафіксовано випадки так званої залежності від комп'ютерів, яка іноді стає схожою на залежність від наркотиків. Але в цьому ми вже сьогодні швидко наздоганяємо захід: випадки залежності від ком¬п'ютерів є й у нашій країні. Працюючи в приміщенні, комп'ютер суттєво змінює якість його внутрішнього середовища, а саме: підвищується температура приміщення (якщо в приміщенні знаходиться кілька комп'ютерів, різниця може станови¬ти до 10 °С); підвищується шум; змінюється природне співвідношення важких та легких аероіонів – в природі воно врівноважене, а якщо працює комп'ютер, у повітрі переважають важкі аероіони, що може призвести до появи головного болю, сонливості, апатії, передчасної стомлюваності тощо; відеомонітор на базі електронно-про¬меневих трубок є джерелом випромінювання електромагнітного поля різної частоти: найбільше випромінювання здійснює бокова і задня панелі відеомонітора. Чому не рекомендовано починати систематичне навчання дітей раніше ніж у 10–11 років? Проведені комплексні фізіологічні дослідження довели, що діти меншого віку, особливо дошкільнята, надзвичайно вразливі до комплексу чинників, які створює комп'ютер і сам процес роботи, також слід зважати і на вікові особливості дітей. У дітей віком до 10 років формується зо¬ровий аналізатор, його м'язова складова, формується рефракція. Усі діти народжу¬ються далекозорими, до 10 років у них фор¬мується нормальна рефракція. Залежно від того, коли і яке зорове навантаження дати дитині, у неї або сформується нормальний зір (вона стане нормотропом), або вона стане короткозорою (міотропом), або залишиться далекозорою. Ми маємо пам'ятати, що зображення на відеомоніторі комп'ютера на базі електронно-променевих трубок (і на екрані телевізора теж): мигтить з певною частотою; його кольорова гама суттєво відрізняється від тієї, що у книжках; дуже відрізняється від рекомендова¬ного у книжках для дітей накреслення літер та цифр. Поєднання агресивних та неагресивних кольорів може викликати у дитини небажану реакцію. Ми також маємо пам'ятати, що у дошкільнят відбувається інтенсив¬не формування психологічної сфери, усвідомлення себе як особистості. І тому саме у цей період небажане підвищене навантаження на психіку дитини. Згідно з дослідженнями науковців тривалість неперервної роботи за комп'ютером для практично здорових дітей (без порушень зору і патологічних відхилень в цент¬ральній нервовій системі) дошкільного віку має бути не більше ніж 10 хв, 6-річних дітей— не більше ніж 15 хв, для 7– 8-річних – не більше ніж 20 хв, 9-річних і старших – не більше ніж 25 хв. Не можна працювати з дошкільного віку за комп'ютером: дітям з проблемами нервової системи; дітям, які народилися з родовими травмами, страждають на епілепсію та інші психічні та соматичні захворювання; слабким дітям. У Японії, Швейцарії, Німеччині, деяких інших країнах практично заборонені деякі комп'ютерні ігри, які можуть викликати приступи агресії, депресії впритул самогубства. Якщо ви помітили перші ознаки початку комп'ютерної залежності у дитини, спробуйте відвернути її увагу на щось інше, цікаве (похід до кінотеатру, парку, спортивні змагання, прогулянки тощо). Якщо це не дає ба¬жаного результату, зверніться до психолога, можна також порадитися з дитячим психологом на сайті dopomoha.kiev.ua Перші ознаки комп’ютерної залежності дитини пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу; просиджування біля комп’ютера у нічний час; приймання їжі під час комп’ютерної гри; асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор; відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор; віддавання переваги комп’ютерним іграм, а не спілкуванню; загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень; дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався; конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.